3 роки тому влітку стартувала Разом проти корупції - наша робота і хобі увесь цей час. Станом на сьогодні маємо ряд досягнень, які сміливо можемо назвати тими змінами, які відчувають люди (див звіт ст.44- 46).

Щонайменше 17 важливих заходів, де ми на середині шляху (наприклад, зміни до НПА розроблені, але не прийняті. Чи прийняті, але ще не впроваджені, технічні рішення ще тестуються і т.д.). Між тим є заходи, об які ми розбивали лоби, знаємо як вирішувати проблему, але прогресу немає через брак бажання чи відсутність ресурсів (див. бажання). Впродовж 3 років ми регулярно співпрацювали з 826 галузевими експертами, 532 фахівцями від влади. Провели 1420 зустрічей, де знаходили шляхи подолання корупційних ризиків і готували нормативку.

Трохи висновків:

1) Кожне досягнення – це бій. І не скільки з корупцією (яка захищає себе через «поставлених» у ЦОВВ людей і часто «вплетена» коренями у закони). Найчастіше, це бій з бюрократією, недосконалістю процедур прийняття рішень. І це те, в чому сміливі керівники – реформатори антикорупціонери тонуть, бо змушені не ламати стіну, а виколупувати занозу з пальця, як от наприклад, думати як прийняти 10 тис. грн на необхідну процедуру інтернет-голосування, яка нічим не передбачена, а треба ж діяти за законом. На ОЦЕ може піти увесь час і запал, бо без цього – ніяк!

2) Більшість антикорупційних ГО сконцентровані на антикорупційних органах, а варто було би допомагати органам влади налагоджувати нормальні системи управління, обліку, вдосконалювати процедури, розробляти показники ефективності, електронізуватись, робити прозорим усе що тільки можна, моніторити саме впровадження змін на ділі, а не на папері. Антикорупційні органи не будуть робити перераховане вище, вони борються лише з наслідками корупції, а НАЗК сьогоднішнє тільки заважає антикорупційній діяльності ЦОВВ (моя думка).

3) Для запобігання корупції найкраще працює проектний підхід команд з експертів (Увага! ОПЛАЧУВАНИХ) та фахівців органів влади, які визначають чітко ціль, планують конкретні та вимірювані кроки, діють і широко оприлюднюють хід роботи, щоб не дати антикорупційному процесу «згорнутися». Ну і, звісно, під контролем громадськості та з адекватним керівником органу влади на чолі. Комісії з оцінки ризиків, антикорупційні програми органів влади – слабі інструменти, які народжують гори звітів і не дають результатів.

Вже довгий допис виходить, тому зупинюся.. Писати, але не працювати, бо попереду – значно більше, ніж позаду)

Детально у звіті

Оксана Величко